Як виховати хорошу дитину

(пам’ятка для батьків)

Чарівне слово. Навчіть дитину деяких «чарівних слів»: «дякую», «будь ласка», «вибачте». І коли б дитина не говорила їх, намагайтеся швидко і ввічливо виконувати всі її прохання (за можливості).

Чай удвох. Організуйте вечірній чай зі своєю дитиною. Порадьте їй запросити на чай улюблені іграшки. Потім зробіть так, щоб усі за столом дотримувалися правил ввічливості.

Обійміть дитину! Поплескування по плечах або обійми доречні у тих випадках, коли дитина ввічлива з кимось — це дуже важливо.

Домашні тварини і дитина. Обов’язково привчайте дитину доглядати домашніх тварин: купівля корму, прогулянка, розчісування, витирання лап, чищення клітки.

Політика чесності. Завжди давайте чесну відповідь на запитання дитини.

Нагороджуйте інших. Зустрівши ввічливих і доброзичливих людей, похваліть їх за доброту.

Розмови на подушці. Щовечора, вкладаючи дитину в ліжко, запитайте її: «Яка частина дня була найкращою?» або «Яка частина дня була найважчою?». Потім уважно вислухайте, що скаже вам дитина, не перебиваючи її, не даючи жодних настанов.

Переможцем став... Щотижня видавайте «нагороду найбільш турботливому». Вручайте її тому, хто був найдобрішим, найввічливішим.

Гра «якщо..., то». Якщо хтось з гостей повинен невдовзі прийти до вас додому, можна зіграти в гру «якщо ..., то». Це гра допоможе дитині гостинно зустріти запрошених. Ви уявляєте собі частину «якщо…». «Якщо Оленці подобаються кольорові олівці...», дитина уявляє собі частину «то»: «то ми будемо розмальовувати картинки».

«Який ти?» Вказуйте дитині на її емоції. Це допоможе їй визначити себе та інших: «Ти виглядаєш розлюченою» або «Ця маленька дівчинка виглядає такою самотньою».

Ставте мету. Допомагайте дитині діяти відповідно до конкретної мети: наприклад, складати гроші на конкретну іграшку або прочитати конкретну книгу, конкретну кількість книг.

Очі в очі. Привчайте дитину дивитися в очі співрозмовнику, пояснюючи їй, наскільки це неприємно, коли людина відволікається під час розмови.

Підказуйте. Якщо хтось вітається з вашою дитиною, а вона не відповідає, допоможіть їй знайти потрібні слова: «Ганно, піди і скажи Дмитру Івановичу «Доброго дня».

Хваліть за доброту. Звертайте увагу на кожний прояв доброзичливості: «Ти молодець, що допомогла своїй сестрі».

Сваріть чесно. Уникайте приниження і зневажливих зауважень. Намагайтеся знайти компроміс і припиніть суперечку.

Не обманюйте. Якщо дитина зрозуміла, що ви обманюєте, не намагайтеся говорити неправду далі. Визнайте свою помилку: «Так, у нас справді залишилось печиво, але я не можу дати його тобі до обіду».

Руки геть. У жодному випадку не бийте дитину, яка буває надто агресивною, скеровуйте її в спеціальне місце «для охолодження».

Приховані знаки уваги. Зробіть своїй дитині щось приємне, але так, щоб це було для неї несподіванкою.

Справжній друг. Візьміть дитину з собою, коли маєте намір провідати чи допомогти комусь зі своїх друзів. Поясніть при цьому, як приємно допомогти комусь.

Спочатку запитайте. Спочатку запитайте дозволу, перш ніж скористатися чимось чи викинути щось, що належить вашій дитині.

Обговорюйте ситуацію. Якщо чиясь дитина надворі чи в дитячому садку плаче, зверніть на це увагу своєї дитини. Запитайте її: «Як ти вважаєш, що вона відчуває зараз?», «Як ти вважаєш, що зробило її такою засмученою?».

Добрий приклад. Частіше згадуйте в розмові з дитиною про людей з нашого оточення, які роблять добрі справи.

Поклади на місце. Якщо ваша дитина взяла без дозволу чужу іграшку, поясніть їй, чому так не можна робити, і наполягайте, щоб вона віднесла її назад.

Боротьба з брутальністю. Придумайте вислів, який говоритимете, коли хтось з членів вашої родини буде лихословити. Потрібно намагатися знайти більш спокійний спосіб висловлювати свої почуття.

Обмін ролями. Дайте вашій дитині можливість відчути себе на місці іншої людини. Запропонуйте їй на 10–15 хвилин роль одного з батьків (тата, мами), а собі візьміть роль дитини.

Дотримуйтесь чистоти. Якщо ви, гуляючи з дитиною парком чи лісом, побачили сміття — підберіть і віднесіть в урну чи якесь призначене для викидання сміття місце. Ні ви, ні дитина не повинні смітити на вулиці.

Допоможіть «зберегти обличчя». Якщо ви помітили, що дитина каже неправду, стримуйте свій гнів і нагадайте, як важливо говорити правду. Потім дайте їй ще один шанс. Якщо дитина скаже правду, не карайте її.

Причина і наслідки. По можливості дайте дитині відчути наслідки своїх помилок: «Якщо залишиш велосипед під дощем, він заржавіє».

Заохочуйте до чесності. Дайте дитині зрозуміти, що чинити чесно завжди важко, тому заохочуйте її до правдивості.

Ніколи не порушуйте обіцянок. Ніколи не обіцяйте дитині нагороди і не лякайте покаранням, які ви не зможете дати і виконати.

«Лавочка для забіяк». Поставте вдома стільці у вигляді «лавочки для забіяк». Якщо двоє дітей побилися, посадіть їх на цю «лавочку», де вони повинні залишатися доти, поки кожен з них не пояснить, у чому він був неправий.

Коробка «Руки геть». Аби не виникало «боротьби» за іграшки, дитина мусить мати особисту коробку для іграшок. Нехай у неї виникає бажання поділитися своїми іграшками з іншими дітьми.

Самостійність і допомога. Дайте зрозуміти, що ви не робитимете за дитину завдання, але допоможете.

Готуємо руку до письма

З чого починати? Звісно, з навчання письма — важливого кроку в розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано, а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це не випадково, адже письмо, як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі — спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямів підготовки руки дитини до письма.

Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику, пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.

Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого розпочати тренування? — з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків.

Наприклад:

«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ» — імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).

«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» — імітування рухів для вимірювання довжини стола.

«УПІЙМАЮ — НЕ ВПУЩУ» — захопити й утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.

«ПІДЙОМНИЙ КРАН» — перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інше.

«НАНИЖУ НАМИСТЕЧКО» — нанизати на ниточку намистинки.

«УМІЛІ РУЧКИ» — імітація рухів, які виконують під час певної роботи (як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тато керує машиною).

«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» — імітування пальчиками танцювальних рухів на столі.

Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим та ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Залучивши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів (лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика — це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.

Після гімнастики слід виконати основні вправи — вправи з письма. Слід пам’ятати, що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом, безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.